Це найважливіше запитання (пор. Мт. 16,15*), яке ви коли-небудь собі ставили. Євангеліє від Івана було написано, щоб «ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його» (розд. 20,31).

Він став людиною (детальніше див. 1.10–1.19) і жив на цій землі тридцять три роки. Римський правитель оголосив, що Він невинний, але видав Його на розп'яття. Через три дні Він воскрес і через сорок днів піднявся на небо.

Він прийде знову: спочатку для того, щоб забрати тих, хто вірує в Нього, щоб вони були з ним, а потім для того, щоб судити світ і встановити своє царство в силі.

* У Мт. 16,15 слід читати «Хто я є?» - Ред.

І той, і інший. Він є “людина Христос Ісус” (1 Тим. 2,5), а також “Бог правдивий” (1 Ів. 5,20), “Бог, благословенний, навіки” (Рим. 9,5).

Насамперед тому, що інакше Він не зміг би виконати справу викуплення. Він мав стати людиною, щоб померти. І Він повинен був бути Богом, щоб зробити справу викуплення з божественною силою, — Він «учинив Собою очищення наших гріхів» (Євр. 1,3; див. також Кол. 1,19).

Він повинен був бути тим й іншим і для того щоб стати посередником між Богом і людьми (1 Тим. 2,5). Посередник – це той, хто може покласти руки на обох, щоб вони були знову разом (пор. Йов 9,33).

Зауважте, що будь-яке питання, яке стосується Христа, важливе. Того, хто не приносить «вчення Христового», треба відкинути (2 Ів. 9–11).

Це питання настільки чудове, що відповісти на нього коротко майже неможливо. Він помер, щоб показати найбільшу слухняність Богові й прославити Його в тому, що стосується питання гріха. Він помер, щоб прославити Отця, виявивши Його любов. Він помер, щоб Бог міг виправдувати безбожних і дарувати спасіння й щастя людині, яка відійшла від Бога.

Так. Смерть Христа є достатньою для кожного, але користь з цього отримує лише той, хто приходить до Нього (див. 2.6). Запрошення звернено до всіх, бо:

— «Спаситель наш Бог… хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2,3.4);
— «Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!» (Ів. 7,37);
— «…хто хоче, хай воду життя бере дармо» (Об. 22,17).

Прощення доступне всім (див. 2.5), але не кожного буде прощено. Умовою отримання прощення є вірування в Христа. Ми читаємо, що:

— «…кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням» (Дії 10,43);
— «Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває» (Ів. 3,36).

Цьому є чітке підтвердження. Христа, якого людина прибила цвяхами до хреста, Бог воскресив із мертвих. Він узяв Його з найнижчого місця* й дав Йому найвище місце слави праворуч від себе (Еф. 1,19–23; див. також Дії 2,24.32; 3,15 тощо). Тому ми не сумніваємося, що Бог задовільнений цією ціною – Бог воскресив Христа для нашого виправдання (Рим. 4,25).

* Пор. Еф. 4,9. – Ред.

Євангелія розповідає нам, як - коли людство повністю пало - Бог встановив шлях, яким воно могло налагодити позитивні стосунки з Ним.

Цей шлях - через Його Сина, Господа Ісуса, Який був і є Богом, але став людиною й помер на хресті за грішників: «Євангелія Божа … про Його Сина» (пор. Рим. 1,1.3). Це єдиний шлях, який веде до Бога (Дії 4,12). Людина не шукала Бога, але добра новина полягає в тому, що Бог шукав людину (Лк. 15).